укріплений — Орфографічний словник української мови

укріплений — УКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до укріпи́ти. У самому кінці бронзового віку з'являються перші городища – поселення, укріплені валами і ровами (з наук. літ.); Направо через другу браму, сильно укріплену, і щоб перехід до великого пригородка (з наук. Словник української мови у 20 томах
укріплений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укріпити. 2》 у знач. прикм.Який має оборонні споруди. Великий тлумачний словник сучасної мови
укріплений — УКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до укріпи́ти. У самому кінці бронзового віку з’являються перші городища — поселення, укріплені валами і ровами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 92). 2. у знач. прикм. Який має оборонні споруди. Словник української мови в 11 томах