укріплений

укрі́плений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укріпити.

2》 у знач. прикм.Який має оборонні споруди.

Значення в інших словниках

1. укріплений — укрі́плений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. укріплений — УКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до укріпи́ти. У самому кінці бронзового віку з'являються перші городища – поселення, укріплені валами і ровами (з наук. літ.); Направо через другу браму, сильно укріплену, і щоб перехід до великого пригородка (з наук.  Словник української мови у 20 томах
3. укріплений — УКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до укріпи́ти. У самому кінці бронзового віку з’являються перші городища — поселення, укріплені валами і ровами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 92). 2. у знач. прикм. Який має оборонні споруди.  Словник української мови в 11 томах