укріплений
УКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до укріпи́ти.
У самому кінці бронзового віку з'являються перші городища – поселення, укріплені валами і ровами (з наук. літ.);
Направо через другу браму, сильно укріплену, і щоб перехід до великого пригородка (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Який має оборонні споруди.
Під ранок розпочався штурм укріпленого міста (Я. Качура);
– Одержали ми завдання викурити німців з одного укріпленого пункту (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)