Значення в інших словниках
-
улус —
Улу́с: — стійбище кочовиків або селище тюрсько-монгольських народів у Сибіру й Центральній та Середній Азії [54]
Словник з творів Івана Франка
-
улус —
УЛУ́С, у, ч. 1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру. Виглянуло над Чигрином Сонце із-за хмари, Потягли в свої улуси З турками татаре [татари] (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
улус —
-у, ч. 1》 Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру. 2》 іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
улус —
улу́с (тюрк., букв. – народ) 1. Назва стійбищ, поселень, феодальних державних утворень у народів Центральної і Середньої Азії та Сибіру. 2. Родова громада й належна їй земля у народів Центральної і Середньої Азії, Сибіру, а також у калмиків.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
улус —
У монгольських і тюркських кочовиків від початку XIII ст. загал людей, підпорядкованих одному правителю, також назва держав, виділених Чинґіс-ханом для своїх синів; у Росії з XVII ст. адміністративна одиниця на територіях, населених монгольськими і тюркськими народами.
Універсальний словник-енциклопедія
-
улус —
Улу́с, -су; -си, -сів (тат. селище)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
улус —
УЛУ́С, у, ч. 1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру. Виглянуло над Чигрином Сонце із-за хмари, Потягли в свої улуси З турками татаре [татари] (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
улус —
(тюрк.) Табір юрт або кибиток кочівників.
Архітектура і монументальне мистецтво