умілиця

умі́лиця

іменник жіночого роду, істота

Значення в інших словниках

1. умілиця — УМІ́ЛИЦЯ (ВМІ́ЛИЦЯ), і, ж. Жін. до умі́лець. Умілиці-гуцулки ткали чудові рушники, верети (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. умілиця — -і. Жін. до умілець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. умілиця — УМІ́ЛИЦЯ, і, ж. Жін. до умі́лець. Умілиці-гуцулки ткали чудові рушники, верети (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 68).  Словник української мови в 11 томах