уміло —
УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО). Присл. до умі́лий. Учитель .. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Леся Українка); Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись.
Словник української мови у 20 томах
уміло —
(вміло). Присл. до умілий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уміло —
Умі́ло, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
уміло —
УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО). Присл. до умі́лий. Учитель.. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Л. Укр., V, 1956, 403); Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись.
Словник української мови в 11 томах
уміло —
Уміло нар. Умѣло, искусно.
Словник української мови Грінченка