уміло

УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО).

Присл. до умі́лий.

Учитель .. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Леся Українка);

Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись. Та вміло правила кіньми Софія (А. Шиян);

Бересток легко розколюється на четвертинки, і Тимофій уміло починає витісувати з них ніжки (М. Стельмах);

Бутень навпереміну пожовує то молоді гіллячки, то якусь траву, вміло вибираючи її широкі листочки з-поміж іншої (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. уміло — умі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. уміло — (вміло). Присл. до умілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уміло — Умі́ло, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. уміло — УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО). Присл. до умі́лий. Учитель.. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Л. Укр., V, 1956, 403); Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись.  Словник української мови в 11 томах
5. уміло — Уміло нар. Умѣло, искусно.  Словник української мови Грінченка