1. Словник української мови у 20 томах

уміло

УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО).

Присл. до умі́лий.

Учитель .. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Леся Українка);

Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись. Та вміло правила кіньми Софія (А. Шиян);

Бересток легко розколюється на четвертинки, і Тимофій уміло починає витісувати з них ніжки (М. Стельмах);

Бутень навпереміну пожовує то молоді гіллячки, то якусь траву, вміло вибираючи її широкі листочки з-поміж іншої (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уміло — умі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. уміло — (вміло). Присл. до умілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. уміло — Умі́ло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. уміло — УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО). Присл. до умі́лий. Учитель.. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Л. Укр., V, 1956, 403); Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись. Словник української мови в 11 томах
  5. уміло — Уміло нар. Умѣло, искусно. Словник української мови Грінченка