1. Словник української мови у 20 томах

умілиця

УМІ́ЛИЦЯ (ВМІ́ЛИЦЯ), і, ж.

Жін. до умі́лець.

Умілиці-гуцулки ткали чудові рушники, верети (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умілиця — умі́лиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. умілиця — -і. Жін. до умілець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. умілиця — УМІ́ЛИЦЯ, і, ж. Жін. до умі́лець. Умілиці-гуцулки ткали чудові рушники, верети (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 68). Словник української мови в 11 томах