умілиця
УМІ́ЛИЦЯ, і, ж. Жін. до умі́лець.
Умілиці-гуцулки ткали чудові рушники, верети (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 68).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умілиця — умі́лиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- умілиця — УМІ́ЛИЦЯ (ВМІ́ЛИЦЯ), і, ж. Жін. до умі́лець. Умілиці-гуцулки ткали чудові рушники, верети (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- умілиця — -і. Жін. до умілець. Великий тлумачний словник сучасної мови