1. Словник української мови в 11 томах

уміло

УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО). Присл. до умі́лий.

Учитель.. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Л. Укр., V, 1956, 403);

Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись. Та вміло правила кіньми Софія (Шиян, Вибр., 1947, 8);

Бересток легко розколюється на четвертинки, і Тимофій уміло починає витісувати з них ніжки (Стельмах, II, 1962, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уміло — умі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. уміло — УМІ́ЛО (ВМІ́ЛО). Присл. до умі́лий. Учитель .. такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо (Леся Українка); Підскакували колеса, щохвилини була загроза перекинутись. Словник української мови у 20 томах
  3. уміло — (вміло). Присл. до умілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уміло — Умі́ло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. уміло — Уміло нар. Умѣло, искусно. Словник української мови Грінченка