умілість
УМІ́ЛІСТЬ (ВМІ́ЛІСТЬ), лості, ж. Властивість за знач. умі́лий 1.
— Сонце, великий, преясний володарю світа!.. Поможи нам у тім страшнім бою! Дай нам твердість, і вмілість, і згоду! (Фр., VI, 1951, 118);
Треба було неземної любові, неземної вмілості, щоб, не боячися спричинити біль, підійти до розкритої рани та хоч трохи її загоїти. А на землі, окрім часу, нема таких лікарів (Хотк., І, 1966, 126);
Я почав йому [знайомому] вичитувати [перелічувати] все, що я вмію робити, вгадав умілість педагогічну, музичну (Сам., II, 1958, 273);
Іноді аж диву дається, як його Настечка справляється з усім. І де тільки в неї умілість береться?.. (Стельмах, II, 1962, 105);
В бою козаки виявляли стільки вмілості й завзяття, що під прикриттям свого табору сотня їх могла відбитися від тисячі поляків і ще більшої кількості татар (Укр. іст. ж., 1, 1960, 113).
Значення в інших словниках
- умілість — умі́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- умілість — див. уміння Словник синонімів Вусика
- умілість — Майстерність, митецькість, тямність, здатність, вправність, гедзунок Словник чужослів Павло Штепа
- умілість — УМІ́ЛІСТЬ (ВМІ́ЛІСТЬ), лості, ж. Властивість за знач. умі́лий 1. – Сонце, великий, преясний володарю світа!.. Поможи нам у тім страшнім бою! Дай нам твердість, і вмілість, і згоду! (І. Словник української мови у 20 томах
- умілість — (вмілість), -лості, ж. Властивість за знач. умілий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- умілість — МАЙСТЕ́РНІСТЬ (досконале вміння в якійсь справі), ВПРА́ВНІСТЬ, УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), УМІ́ЛІСТЬ (ВМІ́ЛІСТЬ), МИСТЕ́ЦТВО, МАЙСТЕ́РСТВО заст. — Так, пане отамане, домна — річ серйозна. Словник синонімів української мови
- умілість — Умі́лість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)