Орфографічний словник української мови

уставляти

уставля́ти 1

дієслово недоконаного виду

ставити

уставля́ти 2

дієслово недоконаного виду

вкладати

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. уставляти — [ўстаўл'атие] = вставляти -л'айу, -л'айеиш  Орфоепічний словник української мови
  2. уставляти — УСТАВЛЯ́ТИ¹ (ВСТАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТА́ВИТИ (ВСТА́ВИТИ), влю, виш; мн. уста́влять; док., кого, що. 1. Ставити, поміщати що-небудь десь, на чомусь. Уставили [люди] шість відер води рядком перед Стрибогом (Л.  Словник української мови у 20 томах
  3. уставляти — I (вставляти), -яю, -яєш, недок., уставити (вставити), -влю, -виш; мн. уставлять; док., перех. 1》 Ставити, поміщати що-небудь десь, на чомусь. || Ставлячи, густо покривати щось. 2》 розм. Спрямовувати кудись, на кого-, що-небудь (погляд, очі). 3》 заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уставляти — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (вносити в твір, використовувати в творі), ВКЛЮЧА́ТИ, ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ). — Док.: ввести́ (увести́), включи́ти, вста́вити (уста́вити).  Словник синонімів української мови
  5. уставляти — УСТАВЛЯ́ТИ¹ (ВСТАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТА́ВИТИ (ВСТА́ВИТИ), влю, виш; мн. уста́влять; док., перех. 1. Ставити, поміщати що-небудь десь, на чомусь. Уставили [люди] шість відер води рядком перед Стрибогом (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
  6. уставляти — Уставляти, -ляю, -єш сов. в. уставити, -влю, -виш, гл. 1) Вставлять, вставить. Що ж будеш робить! свого розуму не вставиш. Ном. № 6294. у те́бе однії клепки в голові́ нема. тобі треба клепку вставити. Ты глупъ. Тебя нужно вразумить. Ном. № 6254.  Словник української мови Грінченка