Орфографічний словник української мови

устриця

у́стриця

іменник жіночого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. устриця — Скойка, див. ракушка  Словник чужослів Павло Штепа
  2. устриця — -і, ж. Їстівний морський молюск, що має двостулкову черепашку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. устриця — У́СТРИЦЯ (ВУ́СТРИЦЯ), і, ж. Їстівний морський молюск, що має двостулкову черепашку. Тимчасом [гості] .. щовечора покріпляються .. вустрицями (Леся Українка); Ніхто у ті роки не вмів попоїсти Так, як Монтан, і ніхто не вгадав би, як він, скуштувавши...  Словник української мови у 20 томах
  4. устриця — стриця (від грец. όστρεον – черепашка) рід двостулкових молюсків. Поширені в Атлантичному океані, Середземному й Чорному морях. Розводять також штучно. Їстивні; об’єкт промислу.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. устриця — У́СТРИЦЯ, і, ж. Їстівний морський молюск, що має двостулкову черепашку. Ніхто у ті роки не вмів попоїсти Так, як Монтан, і ніхто не вгадав би, як він, скуштувавши, Звідки привезено устрицю — чи від Цірцейського рогу, Чи від лукрінського берега (Зеров...  Словник української мови в 11 томах