утішно —
УТІ́ШНО (ВТІ́ШНО). Присл. до уті́шний. Мені б нічого й стояти тут, так утішно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов заєць той, полохається абичого (М.
Словник української мови у 20 томах
утішно —
(втішно). Присл. до утішний. || у знач. присудк. сл., кому. Про почуття заспокоєння, задоволення, радості, яке когось охоплює.
Великий тлумачний словник сучасної мови
утішно —
УТІ́ШНО (ВТІ́ШНО). Присл. до уті́шний. Мені б нічого й стояти тут, так утішно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов заєць той, полохається абичого (Коцюб., І, 1955, 165); Як же бучно, як же втішно Всім гулялось на весіллі (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
утішно —
Утішно нар. Весело; радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. І. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.
Словник української мови Грінченка