Орфографічний словник української мови

фронтит

фронти́т

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. фронтит — ФРОНТИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки лобних пазух. Слід мати на увазі, що гайморити і фронтити нерідко виникають у тих, хто переносить так звану легку форму грипу на ногах (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
  2. фронтит — -у, ч., мед. Запалення слизової оболонки лобних пазух.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фронтит — фронти́т [від лат. frons (frontis) – чоло] запалення слизової оболонки лобних пазух. Розвивається внаслідок ускладнення гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. фронтит — ФРОНТИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки лобних пазух. Слід мати на увазі, що гайморити і фронтити нерідко виникають у тих, хто переносить так звану легку форму грипу на ногах (Рад. Укр.. 9.II 1969, 4).  Словник української мови в 11 томах