фронтит

фронти́т

[від лат. frons (frontis) – чоло]

запалення слизової оболонки лобних пазух. Розвивається внаслідок ускладнення гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини тощо.

Значення в інших словниках

1. фронтит — фронти́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фронтит — ФРОНТИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки лобних пазух. Слід мати на увазі, що гайморити і фронтити нерідко виникають у тих, хто переносить так звану легку форму грипу на ногах (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. фронтит — -у, ч., мед. Запалення слизової оболонки лобних пазух.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фронтит — ФРОНТИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки лобних пазух. Слід мати на увазі, що гайморити і фронтити нерідко виникають у тих, хто переносить так звану легку форму грипу на ногах (Рад. Укр.. 9.II 1969, 4).  Словник української мови в 11 томах