фіть —
ФІТЬ. 1. виг. Звуконаслідування, що означає посвист. Аж об поли вдарили руками та – фіть, фіть! посвистали та й пішли до возів (Г. Квітка-Основ'яненко); Легенький посвист. Тоді чотири постаті сходяться на середню могилку. Чутно: фіть! (І. Микитенко).
Словник української мови у 20 томах
фіть —
1》 виг. Звуконаслідування, що означає посвист. 2》 розм. Уживається як присудок для вираження раптовості або несподіваності настання чи виявлення чого-небудь. || Уживається як присудок для підкреслення швидкості, моментальності якої-небудь дії, руху.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фіть —
ФІТЬ. 1. виг. Звуконаслідування, що означає посвист. Аж об поли вдарили руками та — фіть, фіть! посвистали та й пішли до возів (Кв.-Осн., II, 1956, 16); Легенький посвист. Тоді чотири постаті сходяться на середню могилку. Чутно: фіть! (Мик., І, 1957, 52).
Словник української мови в 11 томах