хвалькувато —
ХВАЛЬКУВА́ТО. Присл. до хвалькува́тий. – А ти знаєш, Ільку, – хвалькувато шепче Юрко, – ти знаєш, що я там був одного разу (П. Козланюк); Закінчивши довбати коритце для шпали, чорноока легко відкинула кайло і, підійшовши до Наді, хвалькувато сказала: – Бачила? (Д. Ткач).
Словник української мови у 20 томах
хвалькувато —
Присл. до хвалькуватий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хвалькувато —
ХВАЛЬКУВА́ТО. Присл. до хвалькува́тий. — А ти знаєш, Ільку, — хвалькувато шепче Юрко,— ти знаєш, що я там був одного разу (Козл.
Словник української мови в 11 томах