химерник

химе́рник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. химерник — див. дивак  Словник синонімів Вусика
2. химерник — ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Людина, схильна до витіво́к; витівник, штукар. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (М. Рильський); Надрукована книжка про химерника з Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів.  Словник української мови у 20 томах
3. химерник — -а, ч., розм. Те саме, що витівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. химерник — ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині...  Словник синонімів української мови
5. химерник — Химе́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. химерник — ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Те саме, що витівни́к. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (Рильський, Поеми, 1957, 231).  Словник української мови в 11 томах
7. химерник — Химерник, -ка м. Чудакъ, странный человѣкъ. К. ЧР. 419.  Словник української мови Грінченка