Значення в інших словниках
-
химерник —
химе́рник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
химерник —
див. дивак
Словник синонімів Вусика
-
химерник —
ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Людина, схильна до витіво́к; витівник, штукар. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (М. Рильський); Надрукована книжка про химерника з Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів.
Словник української мови у 20 томах
-
химерник —
ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині...
Словник синонімів української мови
-
химерник —
Химе́рник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
химерник —
ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Те саме, що витівни́к. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (Рильський, Поеми, 1957, 231).
Словник української мови в 11 томах
-
химерник —
Химерник, -ка м. Чудакъ, странный человѣкъ. К. ЧР. 419.
Словник української мови Грінченка