витівник

витівни́к

-а, ч.

1》 Людина, схильна до витівок; вигадник.

2》 Організатор масових розваг, забав.

Значення в інших словниках

1. витівник — (той, хто любить витівки) химерник, розм. фігляр, (робить фокуси в цирку) фокусник, штукар, ілюзіоніст, маг, чарівник, чародій.  Словник синонімів Полюги
2. витівник — витівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. витівник — Вигадник, штукар, з. мартопляс, химерник.  Словник синонімів Караванського
4. витівник — ВИТІВНИ́К, а́, ч. 1. Людина, схильна до витівок; вигадник. Колись .. юнак славився як кращий механік, а серед молоді – неперевершений витівник (Я.  Словник української мови у 20 томах
5. витівник — див. бешкетник; жартівник  Словник синонімів Вусика
6. витівник — ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник.  Словник синонімів української мови
7. витівник — ВИТІВНИ́К, а́, ч. 1. Людина, схильна до витівок; вигадник. Колись в МТС юнак славився як кращий механік, а серед молоді — неперевершений витівник (Грим., Син.., 1950, 109). 2. Організатор масових розваг, забав. Молодих запрошують до хати.  Словник української мови в 11 томах