химерник
химе́рник
-а, ч., розм.
Те саме, що витівник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- химерник — химе́рник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- химерник — див. дивак Словник синонімів Вусика
- химерник — ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Людина, схильна до витіво́к; витівник, штукар. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (М. Рильський); Надрукована книжка про химерника з Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів. Словник української мови у 20 томах
- химерник — ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині... Словник синонімів української мови
- химерник — Химе́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- химерник — ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Те саме, що витівни́к. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (Рильський, Поеми, 1957, 231). Словник української мови в 11 томах
- химерник — Химерник, -ка м. Чудакъ, странный человѣкъ. К. ЧР. 419. Словник української мови Грінченка