химерник
ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині, відомій своїм замкненим характером, пробуджується веселий витівник (з журналу); Надрукована книжка про химерника з Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів. Роман розлетівся ще по дорозі до книгарень (Є. Гуцало); Якийсь штукар, обернувшись догори ногами, підкидав книжку в повітря (О. Маковей). — Пор. вига́дник.
ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст.; КУМЕ́ДНИК (той, хто викликає сміх). Треба заспокоювати цього дивака. Тямущий інженер, а боїться кожної дурниці, з кожної мухи ладен зробити отакенного слона (Ю. Шовкопляс); Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд. Із цих оповідань фізіономія його вимальовувалась, як фізіономія сільського чудака в гіршому разі і оригінала — в кращому (І. Сенченко); — От чудар! Якісь там недоумкуваті дівчата сказали дурницю, а ти ось і на рідну матір, і на всіх лютуєш (Є. Кротевич); Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Г. Хоткевич); — Цей будинок колись будував для себе один чудій-адмірал (Ю. Яновський); (Вареник:) Дементій Васильович вже навчилися пихи такої: ніби з тобою говорять, а дивляться он куди. Чудодій! (М. Кропивницький); Надрукована книжка про химерника із Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів (Є. Гуцало); — Не раз я насипав йому шапку талярами, так ідучи й витрусить на порозі.. Такий химера! (П. Куліш); — Що це воно за проява: пані яка, "бариня", чи з простих? (А. Кримський); — Сам собі їсти варить, сорочки пере... бурлакує старий причуда (С. Васильченко); У цього калмикуватого кумедника, мабуть, таки не всі дома (М. Рудь).
Значення в інших словниках
- химерник — химе́рник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- химерник — див. дивак Словник синонімів Вусика
- химерник — ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Людина, схильна до витіво́к; витівник, штукар. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (М. Рильський); Надрукована книжка про химерника з Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів. Словник української мови у 20 томах
- химерник — -а, ч., розм. Те саме, що витівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- химерник — Химе́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- химерник — ХИМЕ́РНИК, а, ч., розм. Те саме, що витівни́к. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (Рильський, Поеми, 1957, 231). Словник української мови в 11 томах
- химерник — Химерник, -ка м. Чудакъ, странный человѣкъ. К. ЧР. 419. Словник української мови Грінченка