хо —
ХО, ХО-ХО́, виг., рідко. Уживається для вираження іронії, подиву, захоплення, невдоволення. – Хо! Огей! Ти диви! – гукнув поет (Олесь Досвітній); Та за це вам у ноги падать? На душогубство йти? Хо! Дуже вже жирно Буде! (В. Винниченко).
Словник української мови у 20 томах
хо —
ХО, ХО-ХО́, виг., рідко. Уживається для вираження іронії, подиву, захоплення, задоволення і т. ін. — Хо! Огей! Ти диви! — гукнув поет (Досв., Вибр., 1959, 217).
Словник української мови в 11 томах