хо
ХО, ХО-ХО́, виг., рідко.
Уживається для вираження іронії, подиву, захоплення, невдоволення.
– Хо! Огей! Ти диви! – гукнув поет (Олесь Досвітній);
Та за це вам у ноги падать? На душогубство йти? Хо! Дуже вже жирно Буде! (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)