хо-хо

ХО-ХО́¹, ХО-ХО-ХО́, виг.

Звуконаслідування, що передає сміх.

Хо-хо! Той Оверко [собака] не може без штук. Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (М. Коцюбинський);

– Хо-хо! Значить, живемо, хлопці! Це ж із дому, мабуть, харчів і Яшкові передали (А. Головко);

– А що йому [панові] лишилось робити: вночі – за скарбницю та й чкурнув аж за границю. – Хо-хо-хо, далеченько гайнув! (М. Стельмах);

“Ха-ха-ха” сміявся один чаклун. “Хо-хо-хо” – вторив йому другий. Анжела більше не побачить свого камінця (з казки).

ХО-ХО́² див. хо.

Значення в інших словниках

1. хо-хо — хо-хо́ вигук незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. хо-хо — ХО-ХО́¹, ХО-ХО-ХО́, виг. Звуконаслідування, що означає сміх. Хо-хо! Той Оверко [собака] не може без штук. Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (Коцюб., II, 1955, 228); — Хо-хо! Значить, живемо, хлопці!...  Словник української мови в 11 томах