хропун —
ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Остап Вишня).
Словник української мови у 20 томах
хропун —
-а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хропун —
ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384).
Словник української мови в 11 томах