хропун
ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти.
Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384).
Словник української мови (СУМ-11)ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти.
Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384).
Словник української мови (СУМ-11)