1. Словник української мови в 11 томах

хропун

ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти.

Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хропун — хропу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. хропун — ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах
  3. хропун — -а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Великий тлумачний словник сучасної мови