хропун
ХРОПУ́Н, а, ч., розм.
Той, хто хропе, має звичку хропіти.
Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хропун — хропу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- хропун — -а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хропун — ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384). Словник української мови в 11 томах