хропун
хропу́н
-а, ч., розм.
Той, хто хропе, має звичку хропіти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хропун — хропу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- хропун — ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах
- хропун — ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384). Словник української мови в 11 томах