хропун

ХРОПУ́Н, а, ч., розм.

Той, хто хропе, має звичку хропіти.

Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. хропун — хропу́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. хропун — -а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хропун — ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384).  Словник української мови в 11 томах