Орфографічний словник української мови

цвірінькати

цвірі́нькати

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. цвірінькати — (- птахів) ЩЕБЕТАТИ; (- цвіркунів) ЦВІРКАТИ; (в очі) цвікати; цвірінчати, цвірінькотіти, цвірінькотати, п. ф. цвірінь.  Словник синонімів Караванського
  2. цвірінькати — I вицвіркувати, цвіготати, цвірготати, цвірінчати, цвіріньчати, цвіркати, цвіркотати, цвіркотіти, цвірчати, цівікати II див. говорити  Словник синонімів Вусика
  3. цвірінькати — [цв'ір’ін'катие] -айеи  Орфоепічний словник української мови
  4. цвірінькати — ЦВІРІ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Видавати звуки “цвірінь-цвірінь” (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна (Б.  Словник української мови у 20 томах
  5. цвірінькати — -аю, -аєш, недок. 1》 Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. 2》 Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. || Про подібні звуки, утворювані різними предметами, інструментами. 3》 перен., розм. Говорити швидко, голосно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цвірінькати — горобці́ цвірі́нькають у голові́ (у макі́трі) кому, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний або розумово обмежений. — Тобі, чоловіче, на старість горобці в голові цвірінькають. Де то виднао, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (Казки Буковини..).  Фразеологічний словник української мови
  7. цвірінькати — СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
  8. цвірінькати — Цвірі́нькати, -каю, -каєш, -кає  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цвірінькати — ЦВІРІ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Видавати звуки «цвірінь-цвірінь» (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна (Гр.  Словник української мови в 11 томах
  10. цвірінькати — Цвірінькати, -каю, -єш гл. Чирикать. Чи є в світі де такії молодці, як ми, славні та веселі горобці? На все вдатні: до любощів, до пісень, цвірінькаєм, жартуючи, увесь день. Гліб. 122. Цвірінька, мов батько голопуцьків.  Словник української мови Грінченка