церковниця

церко́вниця

іменник жіночого роду, істота

Значення в інших словниках

1. церковниця — ЦЕРКО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до церко́вник 2.  Словник української мови у 20 томах
2. церковниця — -і. Жін. до церковник 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. церковниця — ЦЕРКО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до церко́вник 2. На засіданні партгрупи Бутневич запропонував провести до травневих свят підготовчу роботу по кутках — розмови з групами та індивідуальні — з найзавзятішими церковницями (Мик., II, 1957, 532).  Словник української мови в 11 томах