цеховик

цехови́к

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. цеховик — Ремісник, майстер  Словник чужослів Павло Штепа
2. цеховик — ЦЕХОВИ́К, а́, ч., розм. 1. Майстер ремісничого цеху. З-за Кожум'яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (І. Кочерга). 2. Робітник з цеху (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
3. цеховик — -а, ч., розм. 1》 Майстер ремісничого цеху. 2》 Робітник з цеху (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цеховик — ЦЕХОВИ́К, а́, ч., розм. 1. Майстер ремісничого цеху. З-за Кожум’яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (Коч., І, 1956, 445). 2. Робітник з цеху (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах
5. цеховик — Цеховик, -ка м. Цеховой мастеръ. Наші батьки — поважні цеховики, люде статечні.  Словник української мови Грінченка