цеховик
ЦЕХОВИ́К, а́, ч., розм.
1. Майстер ремісничого цеху.
З-за Кожум’яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (Коч., І, 1956, 445).
2. Робітник з цеху (у 2 знач.).
Словник української мови (СУМ-11)