цимбальник

цимба́льник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. цимбальник — ЦИМБА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що цимбалі́ст. При дворі московського царя [Михайла Федоровича] грали цимбальники “Потєшной палаты” (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. цимбальник — -а, ч. Майстер із виготовлення цимбалів.  Великий тлумачний словник сучасної мови