цимбальник

цимба́льник

-а, ч.

Майстер із виготовлення цимбалів.

Значення в інших словниках

1. цимбальник — цимба́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. цимбальник — ЦИМБА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що цимбалі́ст. При дворі московського царя [Михайла Федоровича] грали цимбальники “Потєшной палаты” (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах