1. Великий тлумачний словник сучасної мови

цимбальник

цимба́льник

-а, ч.

Майстер із виготовлення цимбалів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цимбальник — цимба́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. цимбальник — ЦИМБА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що цимбалі́ст. При дворі московського царя [Михайла Федоровича] грали цимбальники “Потєшной палаты” (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах