1. Орфографічний словник української мови

цимбальник

цимба́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цимбальник — ЦИМБА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що цимбалі́ст. При дворі московського царя [Михайла Федоровича] грали цимбальники “Потєшной палаты” (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. цимбальник — -а, ч. Майстер із виготовлення цимбалів. Великий тлумачний словник сучасної мови