цимбальник
ЦИМБА́ЛЬНИК, а, ч.
Те саме, що цимбалі́ст.
При дворі московського царя [Михайла Федоровича] грали цимбальники “Потєшной палаты” (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цимбальник — цимба́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- цимбальник — -а, ч. Майстер із виготовлення цимбалів. Великий тлумачний словник сучасної мови