цор —
ЦОР, виг., діал. Уживається як присудок за знач. цо́ркати і цо́ркнути. А брат оре в чистім полі, на волики соб, соб! А невістка іде з міста та в підківки цор, цор! (з народної пісні).
Словник української мови у 20 томах
цор —
ЦОР, виг., діал. Уживається як присудок за знач. цо́ркати і цо́ркнути. А брат оре в чистім полі, на волики соб, соб! А невістка іде з міста та в підківки цор, цор! (Коломийки, 1969, 304).
Словник української мови в 11 томах