Орфографічний словник української мови

ціпкання

ці́пкання

іменник середнього роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. ціпкання — ЦІ́ПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ці́пкати і звуки, утворювані цією дією. Ціпкання маленьких курчат, збуджене кукурікання півників, мукання корів, які відчули перші запахи молодої травички... – все це пробуджувало приспану радість (М. Томчаній).  Словник української мови у 20 томах
  2. ціпкання — -я, с., розм. Дія за знач. ціпкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ціпкання — ЦІ́ПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ці́пкати і звуки, утворювані цією дією. Ціпкання маленьких курчат, збуджене кукурікання півників, мукання корів, які відчули перші запахи молодої травички…— все це пробуджувало приспану радість (Томч., Жменяки, 1964, 19).  Словник української мови в 11 томах