ціпкання

ЦІ́ПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ці́пкати і звуки, утворювані цією дією.

Ціпкання маленьких курчат, збуджене кукурікання півників, мукання корів, які відчули перші запахи молодої травички…— все це пробуджувало приспану радість (Томч., Жменяки, 1964, 19).

Значення в інших словниках

1. ціпкання — ЦІ́ПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ці́пкати і звуки, утворювані цією дією. Ціпкання маленьких курчат, збуджене кукурікання півників, мукання корів, які відчули перші запахи молодої травички... – все це пробуджувало приспану радість (М. Томчаній).  Словник української мови у 20 томах
2. ціпкання — ці́пкання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. ціпкання — -я, с., розм. Дія за знач. ціпкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови