читач

чита́ч

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. читач — читач – читець Розрізняються значенням. Читач – той, хто читає книжки, газети; відвідувач бібліотеки тощо. Читець – той, хто читає комусь уголос. Читець-декламатор.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. читач — ЧИТАЧ – ЧИТЕЦЬ Читач, -а, ор. -ем. Той, хто читає, зайнятий читанням якихось творів; відвідувач бібліотеки тощо. Читець, -тця, ор. -тцем. Той, хто читає комусь уголос: читець-декламатор.  Літературне слововживання
3. читач — Книголюб, ж. книгоїд, р. читець; (бібліотеки) відвідувач, абонент; (гранок) коректор; п! ЧИТАЮЧИЙ; мн. ЧИТАЧІ, зб. читацтво.  Словник синонімів Караванського
4. читач — [чиетач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
5. читач — ЧИТА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності. Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок...  Словник української мови у 20 томах
6. читач — -а, ч. 1》 Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернено твори писемності. || Той, хто постійно читає твори якого-небудь автора, видання і т. ін. 2》 Відвідувач громадської бібліотеки, читальні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. читач — Чита́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -та́чу! -тачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. читач — ЧИТА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності. Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок...  Словник української мови в 11 томах
9. читач — Читач, -ча м. Читатель. К. ЧР. 100.  Словник української мови Грінченка