читач
ЧИТА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності.
Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок, немов хочете сказати читачеві: “ти отак оте розумій, а не інше”? (Панас Мирний);
Народжувалися на папері рядки, яким судилося тільки через кільканадцять років дійти до читача (З. Тулуб);
Івана Франка і Лесю Українку в багатотомних виданнях дістали читачі російською мовою тільки оце тепер (М. Рильський);
// Той, хто постійно читає твори якого-небудь автора, видання і т. ін.
Попробую перемогти себе і цими днями сяду за роботу, але чи добре це вийде для моїх читачів, не знаю (М. Коцюбинський).
2. Відвідувач громадської бібліотеки, читальні.
Сотні читачів бібліотеки – робітники, службовці, студенти, наукові працівники Львова – уже відвідали виставку (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)