чудово —
ЧУДО́ВО. 1. Присл. до чудо́вий. Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (І. Нечуй-Левицький); [Олеся:] Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях (М.
Словник української мови у 20 томах
чудово —
1》 Присл. до чудовий. 2》 у знач. присудк. сл. Про захоплюючу навколишню красу. || Уживається для вираження задоволення, захвату від чого-небудь; прекрасно. 3》 у знач. виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь; прекрасно, чудесно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чудово —
ЧУДО́ВО. 1. Присл. до чудо́вий. Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (Н.-Лев., IV, 1956, 228); [Олеся:] Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
чудово —
Чудово нар. Чудно, Гляньмо ж з міста вниз на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! Левиц. І. 93.
Словник української мови Грінченка