чужоплемінний — Орфографічний словник української мови

чужоплемінний — ЧУЖОПЛЕМІ́ННИЙ, а, е. Стос. до чужого племені (у 1 знач.), народу, іноплемінний. Стиснуте звідусіль чужомовним або чужоплемінним населенням – словаками, мадярами, румунами, а від своїх галицьких братів відтяте Карпатами, населення Підкарпатської Русі... Словник української мови у 20 томах
чужоплемінний — -а, -е. Який належить до інших, чужих племені, нації, народу. Великий тлумачний словник сучасної мови