чужоплемінник —
ЧУЖОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Те саме, що чужоплеме́нець. Митрополит Київський Матвій у палкій промові закликав князів виступити на визволення Галича “від [[чужоплемінників]]”. Самі бояри галицькі почали звертатися до різних князів по допомогу (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
чужоплемінник —
-а, ч. Представник іншого, чужого племені, нації, народу.
Великий тлумачний словник сучасної мови